Перемишлянська районна рада

81200, вул. Привокзальна 3, м. Перемишляни, Львівської обл.
тел.: +38 (0263) 2-11-46, факс: 2-16-57
rada_peremys@ukr.net

Розвиток туризму в Перемишлянському районі

Святоуспенська Унівська Лавра

Унівський монастир є одним із найдавніших осередків культури та духовності. Чернече життя у цій місцевості бере початок з XIII ст.

У ХУІ ст. Монастир зазнав спустошливого нападу татар, які зруйнували культові, житлові, господарські та оборонні споруди. Проте період занепаду не був тривалим. Уже в другій половині ХУІ ст. Олександр Ванько Лагодовський відбудував монастир. Давній переказ розповідає про ці події: шляхтичеві Лагодовському, який занедужав на ноги, з'явилася у сні Пресвята Богородиця вказала на місце, де він може зцілитися. Це було джерело, яке струменіло біля зруйнованого монастиря. З подяки за чудесне оздоровлення шляхтич відродив храм та обитель. Ця унікальна церква та монаші келії збереглися до наших днів.

Унівський Монастир-фортеця - це не тільки один з найцікавіших архітектурних ансамблів України, але й пам'ятка історії, вогнище культури та просвітництва. Розташований він на околиці с.Унів Перемишлянського району, Львівської області, у мальовничій місцевості, оточеній лісистими горами.

Нинішній архітектурний ансамбль Унівського монастиря складається з монастирських будівель та Успенської церкви. Найціннішою пам'яткою ансамблю є церква Успенія Богородиці, яка датується ХУІ ст.

У 1904-1905 рр. Проведена реставрація церкви під керівництвом архітектора Івана Левинського. Існуючий фресковий живопис на стінах церкви виконали у 1930-х роках художники Юленаній Мокрицький та Дем'ян Горняткевич.

У 1992 р. розпочалися реставраційні роботи біля церкви Успенія Богородиці. Заплановано провести повну реставрацію монастиря з поверненням йому колишнього виду і функцій.

Сьогодні Унівську Лавру відвідують тисячі прочан. Вони приходять до цього духовного джерела Божої благодаті з вірою і надією, приносячи Господу щиросердні молитви про поміч і заступництво Богоматері. З особливим упованням вірні почитають Унівську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці, яка прославлена у віках багатьма чудами.

Прочани у святій сповіді каяттям очищують свої серця, п'ють із цілющого джерела та омиваються його водою, що проганяє всяку скверну. Душевний спокій дарує Господь за посередництвом померлих отців і братів тим, які приходять молитися на могилах монашого цвинтаря.

Найбільші прощі в Лаврі відбуваються двічі на рік: молодіжна проща у травні, та на храмовий празник Успенія Пресвятої Богородиці ( 28 серпня). Унів віддавна славиться цими відпустами, на які збираються від 2 до 14 тис. прочан. Особливо людно тут 28 серпня, в цей день люди сходяться помолитися місцевій святині - чудотворній іконі Унівської Матері Божої. Одночасно приїжджають оздоровитися цілющою водою з джерела: яке знаходиться тут же , під монастирськими мурами. Вода з джерела тече попід фортечний мур до криниці, над якою стоїть каплиця, а в ній вміщена статуя Богородиці. В день Успенія Пресвятої Богородиці до цього цілющого джерела припадають спраглими устами тисячі віруючих, щоб зцілитися не тільки фізично але й духовно.

На сьогоднішній день у Святоуспенській Лаврі налічується 35 монахів-студитів, які утримують сиротинець, ведуть господарську діяльність: займаються пасічництвом, відгодівлею худоби, рільництвом для власних потреб.

Доба у монастирі поділена на три рівні частини: молитва, праця та відпочинок. Згідно з давньою чернечою традицією, монахи моляться повне Церковне правило, тобто вечірню, Повечер'є, Полуношницю, Утренню, Літургію та Часи.

Кожен чернець працює згідно зі своїми обдаруваннями чи то як столяр, різьбяр, іконописець, кравець або науковець. Але проте це, кожен повинен трудитися так, аби своїм заробітком міг утримати себе й поділитися з тими, хто потребує помочі.

Духовно-релігійний комплекс в Бачеві

БАЧІВ місцевість прекрасна,
Бо тут сяє зоря ясна,
Діва чиста, присвята:
Зображена на статуї,
Бідних грішників рятує,
Від пекельного огня -
Мати Ісуса Христа.

Велике значення в духовно-релігійному ансамблі в с. Бачів, відіграє грота-капличка Пречистої Діви.

Грота - споруда в європейських парках XVI -XVIIIст., що імітує природню печеру. У барроковському ансамблі церкви Святого Юрія у Львові є грота, де розміщено фігуру святого.

В архітектурному рішенні може бути поєднання скульптури та джерел зі святою водою.

Така грота Діві Марії є на півдні Франції у Люрді. Де парохом греко-католицького храму цього міста був отець Василь Прийма - виходець із Бачева.

І таку саму гроту-каплицю Діві Мрії збудовано в с. Бачів. Архітектори споруди - Володимир та Світлана Зотови. Так, у невеличкому селі виріс унікальний архітектурний ансамбль: церква, грота-каплиця Пречистої Діви та Плебанія.

Про воду яка витікає з під стіп Пречистої Діви і протікає до басейну через камінь спроваджений з Люрду, який освятила 18 разів Мати Божа, ходило багато легенд та правдивих історій, які справді чудоподібні.

Також для цієї справи о. Василю Приймі вдалося випросити у властей Франції відрізати від скали, де Бернадетті явилась Божа Матір 18 разів - два камені.

Один привіз сам о. Михаїл Цікало після повернення перших українських паломників з Люрду, з якими він перебував у жовтні 1992 році. Цей камінь знаходився в церкві Богоявлення, зараз перенесений в церкву Івана Хрестителя. Другий був переданий для гроти у 1994 році. Саме по ньому стікає вода у басейн. Ця вода постійно турбувала спокій пароха с. Бачів о. Михайла Цікала. Який буквально всі організаційні питання цього періоду брав на себе. І ось він налагоджує зв'язок ще з одним виходцем із нашого села, сьогодні заступник директора з науково-організаційної та науково-методичної роботи Інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського Академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор, заслужений раціоналізатор України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та премії імені Ф. Г. Яновського - Мельником Василем Михайловичем. І передає йому воду для дослідження (Акт проведеного дослідження та хімічний склад води зберігаються в пароха села о. Михаїла Цікала). А в кінцевому заключенні говориться що вона не мінеральна, але лікувальна. Центральна ікона в гроті - Велика Панагія Київська. З права від неї зображення Бернадети на святому місці в Люрді та церква греко-католицької громади. З ліва ікона зцілення сліпого.

Бачівці звертаються до всіх поломників - перш ніж їхати в Люрд, відвідайте Бачів. Але приїзджайте з вірою. Тому що, в цьому басейні злилася Люрдська вода з Бачівською. Отець Василь Прийма говорив, що поломники із світової української діаспори, все рідше і рідше приїзджають до Люрду, тому що вони мають вже Вільну Україну, і порив сердець їхніх тепер веде їх сюди до нас, на Україну. Вони хочуть мати і тепер такий центр у себе на Україні. Отець Василь Прийма дуже бажав перебратись сюди, в це мальовниче село, на свій вічний спочинок. Саме тут на подвір'ї храму Івана Хрестителя можна побачити Його могилу, а з часом відвідати і його музей. Над створенням якого інтенсивно працюють члени громадської організації "Фундація справ Божого Провидіння пам'яті о. Василя Прийми" Саме тут ви можети змити свої недуги. і поєднатися з Богом. Бачівці чекають на зустріч з Вами.

Наша адреса: 81236 с. Бачів, вул. Шевченка 12, Перемишлянського р-ну, Львівської області, Україна,
Тел.: 8 (03263) 5-33-90, 5-33-02

Свірзький замок

Особливу увагу заслуговує колишнє містечко, а тепер село – Свірж, де зберігся замок ХУст.(який неодноразово перебудовувався).

Уперше с.Свірж згадується 2 жовтня 1427 року, коли тут перебував польський король Владислав ІІ. Друга згадка про Свірж зафіксована через 16 років – у 1443 році.

22 вересня 1449 р. встановлюється межа між містом Свірж і селом Свірж. Це перша згадка, що було і місто і село Свірж. Формально розмежування існувало до Першої світової війни, а після війни село і місто починають зливатися. З 1939 року про місто Свірж вже не згадується. На даний час тільки центральну частину села в народі називають містом.

В 1481 році у Свіржі заснована римо–католицька парафія братами Андрієм та Мартіном Сьвірскіх, дідичами міста. Крім українців тут жили поляки і, як оплот полонізації, тут був збудований костьол ще у ХІУ ст.. У 1541 році деревяна будова костьолу розвалилася і було споруджено мурований костьол у стилі ренесансу, що зберігся до наших днів і є пам'яткою архітектури.

До початку ХУІ ст. в документах часто згадується прізвище Мартина Романовського, власника Свіржа. Про господарство і економічне становище Свіжа по не значних історичних документах багато сказати не можна. Відомо лише, що воно належало до типових містечок тогочасної Львівської землі і на початок ХУІ ст. мало водяний млин та корчму з пивоварнею. Тут влаштовувалися ярмарки і базари. Завдяки наявності в околицях Свіжа високоякісної глини, тут розвивалося гончарство, у місті було кілька крамниць.

У 1578 році Свірж з трьома ланами землі належав Христофору Свірзькому. У 1648 році село і місто було власністю подільського хорунжого магната Олександра Цетнера. У той час містечко вже мало міцний замок.

Про замок, як маєток шляхтичів Свірзьких, згадується вже у ХУІ ст.. Однак існуюча будова належить до того часу, коли замок став власністю Олександра Цетнера. О. Центнер був одружений з Ганною Замойською. І тому над брамою фортеці встановлені їхні родинні герби.

Замок розташований на північний схід від села, його площа має неправильну чотирикутну форму. Будинки двоповерхові, групуються біля двох майданчиків, одна частина, розташована вище, використовувалася для житла, інша, мала господарське призначення, між собою вони розділені мурами.

Особливо цікава фронтова сторона з двома вежами і брамою. Перед брамою колись був підйомний міст (нині він постійний, з бетону), перекинутий через глибокий і досить широкий яр.

Незважаючи на численні перебудови, ще залишилися ознаки давніх архітектурних оздоб. Господарська частина замку мала браму з окремим під'їздом із західної сторони по схилу горба. Тут було чотири приміщення, що в основному використовувалися як стайні.

У 1648 році село Свірж спалили татари. У 1672 році замок захопили турки. Однак в 1675 році він уже успішно витримав татарську облогу і захистив гарнізон Поморянського замку, який заховався тут, залишивши потаємним ходом свій у Поморянах.

З другої половини ХУІІІ ст. аж до скасування панщини 1848 р. Більша частина землі належала польському дідичу і римо-католицькій парафії.

Після польсько – української війни (1918 – 1919 рр.) повернувся до Свіржського замку пан Роберт Ля Мезон. Він мав 1564 морги землі, 47 коней, 71 корову. Ще у 1921 році двірської челяді було 47 чоловік, не рахуючи людей, які працювали на полях, у лісі і млинах. У 1930 році побудував цегельню, крім цього у селі працювали дві теслі, колодій, 3 кравці, муляр, 4 різники, 3 столяри, 2 шевці. Тоді в селі було 483 господарства і 2593 мешканці.

Табір відпочинку "Дружба"

Оздоровчий табір "Дружба" знаходиться в мальовничій околиці села Свірж, Перемишлянського району, в сосновому лісі. Територія огороджена, вздовж головної алеї розміщені 8 двохповерхових будинків для відпочинку, по 4 кімнати в кожному. В адміністративному будинку дитячого табору також розміщено спортзал, їдальня, медпункт. На території облаштовано спортивний майданчик для футболу, баскетболу.

Працює табір тільки у літній період, відсутня система опалення.

Табір відпочинку "Дружба" належить обласному комітету профспілки працівників АПК, відомча приналежність.

В таборі щорічно відпочиває 900 дітей віком від 8 до 17 років.

Директор табору: Роман Іванович Гавришкевич.
тел. 8-032(63)- 5-51-67

База відпочинку "Узлісся"

База відпочинку "Узлісся", с. Стрілки (хутір Ріпища), що знаходиться за 30 км від Львова в мальовничій лісово-озерній смузі, розташований на відстані 2км. від дороги Перемишляни – Бібрка, заїзд у доброму стані. База відпочинку "Узлісся" зараз це 3-х зірковий готель європейського рівня, пропонує своїм клієнтам комфортне проживання у двомісних номерах та номерах класу "люкс".

Якісне та збалансоване харчування задовольнить найвишуканішого гурмана, а спілкування в затишному барі завжди буде приємним і цікавим. Є конференц-зали, що обладнані всіма необхідними засобами, забезпечують можливість проведення семінарів, конференцій, тренінгів та ділових зустрічей.

До послуг відвідувачів, що завітають з усією родиною, є дитяча кімната. База облаштована для відпочинку і бізнес зустрічей, огороджена довкола муром. Улітку на піщаному пляжі відвідувачі можуть засмагати, а на чистому озері площею 7 га, влаштовувати захоплюючі прогулянки на човнах чи насолодитися риболовлею.

Люди, які звикли щодня підтримувати свою спортивну форму, мають можливість позайматися в тренажерному залі, вдосконалити навики гри з настільного та великого тенісу, футболу, волейболу та більярду. Відвідувачам пропонуються велосипедні та кінні прогулянки, катання на роликах та скейтах. Для тих, хто хоче розслабитись чекає справжня російська баня площею 308 м.кв, що знаходиться на острові посеред озера.